Історія справи

Постанова ВГСУ від 25.10.2016 року у справі №б8/087-11
Постанова ВГСУ від 07.06.2016 року у справі №б8/087-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № Б8/087-11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Погребняка В.Я., Поліщука В.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ліквідатора Дочірнього підприємства "АГРОСЕРВІС" товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.В Маш" арбітражного керуючого Патерилова В.В.на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.07.2016у справі № Б8/087-11 господарського суду Київської областіза заявоюГромадської організації інвалідів "Реабілітаційний центр "Довіра"доДочірнього підприємства "АГРОСЕРВІС" товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.В Маш"проБанкрутствоза участю представників сторін: представник Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.В Маш" - Слуцька Н.С.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.06.2011 за заявою громадської організації інвалідів "Реабілітаційний центр "Довіра" порушено провадження у справі №Б8/087-11 про банкрутство боржника - Дочірнього підприємства "АГРОСЕРВІС" товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.В Маш" (далі - ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш").

Постановою господарського суду Київської області від 25.07.2011 ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено - Громадську організацію інвалідів "Реабілітаційний центр "Довіра".

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2012, зокрема, усунено Громадську організацію інвалідів "Реабілітаційний центр "Довіра" від виконання обов'язків ліквідатора банкрута та припинено її повноваження, як ліквідатора банкрута у справі №Б8/087-11; ліквідатором ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" призначено арбітражного керуючого Климова О.Ю.

01.03.2013 до господарського суду від ліквідатора ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" арбітражного керуючого Климова О.Ю. надійшла заява № 282/13 від 27.02.2013 про визнання недійсним договору від 30.01.2007 про розірвання договору купівлі-продажу приміщень майнового комплексу від 23.10.2006, яка мотивована тим, що договір від 30.01.2007 укладено з порушенням ст.ст. 1, 5, 17, ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 23 Закону України "Про господарські товариства", ст. 89 Господарського кодексу України, ст.ст. 98, 202, 334, 509, 626, 651, 599, 509 Цивільного кодексу України; що спірний договір укладений між заінтересованими особами, оскільки згідно статуту ДП "Агросервіс" ВАТ "Фірма "Житомирінвест" його засновником було ВАТ "Фірма "Житомирінвест"; виконання спірного договору завдавало збитків боржнику та його кредиторам.

25.03.2013 до господарського суду Київської області від ліквідатора банкрута - ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" надійшла заява про забезпечення № 330/13 від 25.03.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2013 у справі № Б8-087/11 задоволено заяву ліквідатора ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" № 282/13 від 27.02.2013 про визнання договору недійсним; визнано недійсним з моменту укладення договір від 30.01.2007 про розірвання договору купівлі-продажу приміщень майнового комплексу, що знаходиться за адресою м. Житомир, вул. Корольова, буд. 73 -а, загальною площею 1 334,7 м.кв. від 23.10.2006, укладений між Дочірнім підприємством "Агросервіс" фірми "Житомирінвест" Відкритого акціонерного товариства, правонаступником якого є Дочірнє підприємство "АГРОСЕРВІС" Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.В Маш", та Фірмою "Житомирінвест" Відкритого акціонерного товариства, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А.В. та зареєстровано в реєстрі за номером 430, реєстраційний номер правочину в Державному реєстрі правочинів 1660716, контрольна сума Б9Е6Г25АВ2.

Відмовлено ліквідатору ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" в задоволенні клопотання № 330/13 від 25.03.2013 про забезпечення.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Фірма "Житомирінвест" судовий збір у сумі 1 147,00 грн на користь ліквідатора ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" арбітражного керуючого Климова О.Ю.

Ухвала суду першої інстанції від 15.04.2013, в частині визнання недійсним договору від 30.01.2007 про розірвання договору купівлі-продажу приміщень майнового комплексу від 23.10.2006 мотивована тим, що пунктами 9.5., 9.6. Договору купівлі-продажу від 23.10.2006 прямо визначено, що якщо інше прямо не передбачено Договором або чинним в Україні законодавством, цей Договір може бути розірваний тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору; цей договір вважається розірваним з моменту письмового оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій угоді, цьому Договорі або у чинному в країні законодавстві.

Господарським судом встановлено, що на відміну від положень п. п. 9.5., 9.6. Договору купівлі-продажу, сторонами Договору купівлі-продажу було укладено не додаткову угоду до Договору купівлі - продажу, а окремий Договір про розірвання договору купівлі-продаж, тобто, на думку суду першої інстанції, фактично мало місце (дійсний намір) укладення окремого договору про відмову від повністю виконаного договору купівлі-продажу, що в свою чергу зумовило обрання форми укладення такого договору у вигляді окремого договору, а не додаткової угоди до Договору купівлі-продажу, оскільки зобов'язання за останнім було виконано в повному обсязі його сторонами. Виходячи з чого, місцевий господарський суд зробив висновок, що обов'язок покупця по оплаті Об'єкта було виконано.

Керуючись ч. 4 ст. 214 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що боржнику за результатом укладення Договору від 30.01.2007 про розірвання договору купівлі-продажу від 23.10.2006 нанесено збитків у вигляді вибуття з власності боржника майнового комплексу - Об'єкту, розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Корольова, буд 73 а, загальною площею 1 334,7 м.кв. / неповернутих боржнику коштів у сумі 726 000,00 грн.

Також, господарський суд, за результатами дослідження матеріалів справи, а також статутних документів банкрута у справі, керуючись вимогами ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дійшов висновку, що спірний договір укладений з заінтересованою особою стосовно боржника, оскільки, його укладено між Дочірнім підприємством "Агросервіс" фірми "Житомирінвест" ВАТ, правонаступником якого є банкрут у цій справі (Покупець за Договором розірвання) та його засновником - фірмою "Житомирінвест" Відкрите акціонерне товариство (Продавець за Договором про розірвання), в особі керівника - ОСОБА_9, який діяв на підставі ухвал господарського суду Житомирської області від 24.11.2006 та від 29.01.2007 у справі № 1/28 "б" та виконував обов'язки керівника фірми "Житомирінвест" ВАТ, який був засновником Дочірнього підприємства "Агросервіс" фірми "Житомирінвест" ВАТ, правонаступником якого є банкрут - ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш".

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що Договір про розірвання укладено директором Дочірнього підприємства "Агросервіс" фірма "Житомирінвест" Відкритого акціонерного товариства Чернишем В.М. без наявності необхідного обсягу дієздатності, з перевищенням повноважень, визначених п. 3.12. статуту Дочірнього підприємства "Агросервіс" фірми "Житомирінвест" Відкрите акціонерне товариство, оскільки, як встановлено господарським судом, відповідно до п.п. 3.12. статуту Дочірнього підприємства "Агросервіс" фірми "Житомирінвест" Відкрите акціонерне товариство (в ред., державну реєстрацію якої проведено 27.02.2006), підприємство має право самостійно приймати будь-які рішення стосовно фінансово-господарської діяльності, крім угод на суму, яка перевищує тридцять тисяч грн., кредитних угод, угод про заставу, операцій з основними засобами, вартість яких перевищує 30 000,00 грн.

В матеріалах справи наявне розпорядження № 32/6 від 23.10.2006 керуючого санацією фірми "Житомирінвест" ВАТ ОСОБА_9 як засновника ДП "Агросервіс" фірми "Житомирінвест" ВАТ на покупку майнового комплексу виробничих будівель, що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Корольова, 73-А, за ціною 726 000,00 грн. в т.ч. ПДВ, проте жодним з учасників провадження не доведено господарському суду за допомогою належних та допустимих доказів погодження укладення спірного правочину уповноваженим статутними документами ДП "Агросервіс" фірми "Житомирінвест" ВАТ органом.

Не погодившись із висновками суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "А.Б.В Маш" (далі - ТОВ "А.Б.В Маш") звернулось із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі № Б8/087-11 задоволено апеляційну скаргу ТОВ "А.Б.В Маш", ухвалу господарського суду Київської області від 15.04.2013 у справі № Б8/087-11 скасовано.

Судові витрати в сумі 1 261,71 грн. покладено на Дочірнє підприємство "АГРОСЕРВІС" товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.В Маш".

Матеріали справи повернуто до господарського суду Київської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2016 у справі №Б8/087-11 постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі № Б8/087-11 скасовано, справу № Б8/087-11 направлено на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що в порушення вимог ст.ст. 84, 103 ГПК України, суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду від 15.04.2013, не здійснив апеляційний перегляд у повному обсязі, зокрема, не вирішив питання стосовно прийняття нового рішення, припинення провадження у справі або залишення заяви ліквідатора ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" № 282/13 від 27.02.2013 про визнання недійсним договору від 30.01.2007 про розірвання договору купівлі-продажу приміщень майнового комплексу від 23.10.2006 - без розгляду повністю або частково.

За результатами нового апеляційного розгляду, постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 у справі № Б8/087-11, з урахуванням ухвали Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 про виправлення описки, апеляційну скаргу ТОВ "А.Б.В Маш" задоволено, ухвалу господарського суду Київської області від 15.04.2013 у справі № Б8/087-11 скасовано.

Прийнято нове рішення.

В задоволенні заяви ліквідатора ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" арбітражного керуючого Климова О.Ю. про визнання недійсним договору від 30.01.2007 про розірвання договору купівлі-продажу приміщень майнового комплексу від 23.10.2006 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 05.07.2016 встановив, що 23.10.2006 між ВАТ фірма "Житомирінвест" - продавець та ДП "Агросервіс" ВАТ фірма "Житомирінвест" - покупець уклали договір купівлі-продажу (далі - Договір купівлі-продажу).

Відповідно до п.п. 1.1. Договору купівлі-продажу, продавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язався передати у власність покупцеві приміщення майнового комплексу, до якого входять: склад готової продукції, площею 225,4 кв.м. під літ. "В1", адмінбудинок площею 285,0 кв.м. під літ. "В", цех гіпсоплит площею 582,8 кв.м. під літ "В2", приймальний пристрій площею 188,8 кв.м. під літ. "В3, В4", трансформаторна, площею 52,7 кв.м. під літ. "Б", загальною площею 1334,7 кв.м., який знаходить за адресою: м. Житомир, вул. Корольова, буд. 73-а, що іменовано "Об'єкт", а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти об'єкт і сплатити продавцеві ціну за нього, зазначену у п. 1.7. договору. Відповідно до п. 1.7 Договору купівлі-продажу, договірна ціна об'єкта становить 726 000 грн у т.ч. ПДВ - 121000 грн.

Згідно п.п. 2.3., 2.2., 2.1., 3.1., 1.2. Договору купівлі-продажу, право власності на об'єкт переходило від продавця до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі та Державної реєстрації цього Договору; передання об'єкта продавцем і прийняття їх покупцем підтверджується актом приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору, який оформлюється відповідно до чинного в Україні законодавства. Передання об'єкта здійснюється продавцем покупцю протягом трьох днів з державної реєстрації цього Договору.

Покупець зобов'язався сплатити продавцеві договірну ціну у термін до 30 червня 2007 року.

Продавець зобов'язався передати покупцеві одночасно з переданням об'єкту усі документи, що стосуються об'єкту та підлягають переданню разом із ним згідно із чинним в Україні законодавством та вимогами, що звичайно ставляться.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в державному реєстрі правочинів 23.10.2006 Договір купівлі-продажу було зареєстровано за реєстраційним номером 1660716 у вказаному реєстрі.

Право власності ДП " Агросервіс" ВАТ фірми " Житомирінвест" на зазначене нерухоме майно було зареєстровано в комунальному підприємстві " Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації " Житомирської обласної ради 14.11.2006 за реєстраційним номером № 3260654.

Відповідно до п.п. 1.2. статуту ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш", зареєстрованого 29.12.2010 державним реєстратором, ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" є правонаступником ДП "Агросервіс" ВАТ фірма "Житомирінвест". Відповідно до п. 1.2. статуту ДП "Агросервіс" ВАТ фірма "Житомирінвест", ДП "Агросервіс" ВАТ фірма "Житомирінвест" створене шляхом реорганізації управління "Агросервіс" колективної фірми "Житомирінвест" і є його правонаступником згідно протоколів зборів №10 від 17.06.1997.

Відповідно до п.п. 9.5, 9.6. Договору купівлі-продажу, якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством, цей Договір може бути розірваний тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору; цей договір вважається розірваним з моменту письмового оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій угоді, цьому Договорі або у чинному в Україні законодавстві.

30.01.2007 між ВАТ фірма "Житомирінвест" - продавець та ДП "Агросервіс" ВАТ фірма "Житомирінвест" - покупець укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу від 23.10.2006 (далі - "Договір про розірвання"), який посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А.В.

Згідно п.п. 1-3, 5, 8 Договору про розірвання Договір купівлі-продажу, сторони розривають.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 15.04.2013 та відмовляючи в задоволенні заяви ліквідатора ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" про визнання недійсним договору від 30.01.2007 про розірвання договору купівлі-продажу від 23.10.2006, суд апеляційної інстанції встановив, що висновок суду першої інстанції щодо повного виконання умов Договору купівлі-продажу був лише припущенням, оскільки, згідно п. 3.1 Договору купівлі-продажу покупець зобов'язався сплатити договірну ціну об'єкта у термін до 30.06.2007, однак, належних та допустимих доказів повного виконання умов договору, а саме доказів розрахунків за договором (виписки по рахунку, платіжні доручення тощо), заявником - ліквідатором ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" не надано.

Як встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, матеріали справи містять лише копію платіжного доручення № 314 від 23.10.2006 (а.с. 181 т. 4) згідно якого ВАТ фірма "Житомирінвест" сплатило 1% ціни продажу нерухомості згідно Договору купівлі-продажу на користь ВДК у м. Житомирі в сумі 7 260 грн (збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачений продавцем згідно п. 3.4 Договору купівлі-продажу).

Також, судом другої інстанції встановлено, що Договір про розірвання Договору купівлі-продажу укладений поза межами шести місяців, що передували дню винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш", а Законом про банкрутство, зокрема, ч. 10-11 ст. 17 та ч. 1 ст. 25 вказаного Закону, не передбачено розгляд питання дійсності правочину, укладеного поза межами цього строку.

Щодо висновків суду першої інстанції в ухвалі від 15.04.2013, що спірний договір укладений з заінтересованою особою стосовно боржника (ДП "Агросервіс" ВАТ фірми "Житомирінвест", правонаступником якого є ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш") - фірмою ВАТ "Житомирінвест", яка є засновником та вищим органом управління боржника в особі керівника, та, що наслідком укладення та виконання договору є завдання боржнику прямих збитків, виражених в формі вибуття з власності майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Корольова, буд 73 а, загальною площею 1334,7 м.кв. / неповернутих боржнику коштів у сумі 726 000 грн, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що як Договір купівлі-продажу, так і Договір про розірвання Договору купівлі-продажу були укладені в особі тих самих фізичних осіб (ВАТ фірма "Житомирінвест" в особі ОСОБА_9, ДП "Агросервіс" ВАТ фірма "Житомирінвест" в особі Черниша В.М.), уповноважених на вчинення значних правочинів, в порядку визначеному Статутом Товариства рішенням зборів його учасників; уклали та розірвали один і той самий договір - Договір купівлі-продажу; "вибуття з власності" майнового комплексу в результаті розірвання Договору купівлі-продажу, за яким боржник мав зобов'язання зі сплати зазначеної суми коштів у строк визначений Договором, відбулося за згодою сторін; в матеріалах справи відсутні докази сплати цих коштів за Договором купівлі-продажу.

Щодо доводів ліквідатора ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш", що в результаті виконання Договору про розірвання Договору купівлі-продажу було завдано збитків боржнику та його кредиторам, суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів наступного несхвалення спірного правочину органами управління сторін або оскарження ними дійсності спірного договору.

Керуючись вимогами ч. 1 ст. 225 ГК України та ч. 2 ст. 22 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ліквідатором не наведено доводів на користь висновків щодо протиправності діяння з укладення спірного договору, не вказано якими неправомірними діями ДП "Агросервіс" ВАТ фірми "Житомирінвест", в особі директора, який діяв на підставі статуту і наказу ВАТ фірми "Житомирінвест", рішення зборів учасників товариства на укладення значного правочину, завдано шкоди і конкретної особи, якій її завдано; не підтверджено належними і допустимими доказами розмір такої шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між вчиненням правопорушення та заподіянням шкоди, що підлягають доведенню при розгляді питання дійсності правочину у межах провадження у справі про банкрутство.

Не погоджуючись із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, ліквідатор ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" арбітражний керуючий Патерилов В.В. звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 у справі № Б8/087-11 та прийняти нове рішення, яким ухвалу господарського суду Київської області від 15.04.2013 у справі № Б8-087/11 залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 92, 97, 98, ч. 1,2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, ст.ст. 93, 97 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняту судом апеляційної інстанції постанову, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом другої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 30.06.1999, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Згідно вимог частини 1 статті 25 вказаного Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, з підстав, передбачених частиною 10 статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.03.2013 до господарського суду від ліквідатора ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" арбітражного керуючого Климова О.Ю. надійшла заява № 282/13 від 27.02.2013 про визнання недійсним договору від 30.01.2007 про розірвання договору купівлі-продажу приміщень майнового комплексу від 23.10.2006, яка мотивована тим, що договір від 30.01.2007 укладено з порушенням ст.ст. 1, 5, 17, ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 23 Закону України "Про господарські товариства", ст. 89 Господарського кодексу України, ст.ст. 98, 202, 334, 509, 626, 651, 599, 509 Цивільного кодексу України; що спірний договір укладений між заінтересованими особами, оскільки згідно статуту ДП "Агросервіс" ВАТ "Фірма "Житомирінвест" його засновником було ВАТ "Фірма "Житомирінвест"; виконання спірного договору завдавало збитків боржнику та його кредиторам.

Частиною 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що керуючий санацією в тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; - договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; - виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Згідно ч. 11 ст. 17 вищевказаного Закону, угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо: угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки; угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Проаналізувавши положення ч. ч. 10, 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство не передбачено підстав для визнання ліквідатором недійсними угод, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, підстави для визнання угод боржника недійсними наведено у ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство.

На підставі вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В даному випадку, судом другої інстанції правомірно встановлено, що договір від 30.01.2007 про розірвання договору купівлі-продажу приміщень майнового комплексу від 23.10.2006 укладений поза межами шести місяців, що передували дню винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" - 25.06.2011, тобто поза межами підозрілого періоду, а Законом про банкрутство, зокрема, ч. 11 ст. 17 та ч. 1 ст. 25 вказаного Закону, не передбачено розгляд питання дійсності правочину, укладеного поза межами цього строку.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник , звертаючись з заявою про визнання договору про розірвання договору купівлі-продажу недійсним посилався також на те, що останній не відповідає вимогам Цивільного Кодексу України, зокрема ст. 599 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Визнаючи недійсним договір від 30.01.2007 про розірвання договору купівлі-продажу від 23.10.2006, суд першої інстанції дійшов висновку, що мало місце укладення окремого договору про відмову від повністю виконаного договору купівлі-продажу, що в свою чергу зумовило обрання форми укладення такого договору у вигляді окремого договору, а не додаткової угоди до Договору купівлі-продажу, як це визначено п. п. 9.5., 9.6. Договору купівлі-продажу, оскільки зобов'язання за останнім було виконано в повному обсязі його сторонами. Виходячи з чого, місцевий господарський суд зробив висновок, що обов'язок покупця по оплаті Об'єкта було виконано.

Також, господарський суд дійшов висновку, що Договір про розірвання Договору купівлі-продажу укладено із заінтересованою особою відносно боржника, а також, що укладений директором Дочірнього підприємства "Агросервіс" фірма "Житомирінвест" Відкритого акціонерного товариства Чернишем В.М. без наявності необхідного обсягу дієздатності, з перевищенням повноважень, визначених п. 3.12. статуту Дочірнього підприємства "Агросервіс" фірми "Житомирінвест" Відкрите акціонерне товариство, оскільки, в матеріалах справи наявне розпорядження № 32/6 від 23.10.2006 керуючого санацією фірми "Житомирінвест" ВАТ ОСОБА_9 як засновника ДП "Агросервіс" фірми "Житомирінвест" ВАТ на покупку майнового комплексу виробничих будівель, що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Корольова, 73-А, за ціною 726 000,00 грн. в т.ч. ПДВ, проте жодним з учасників провадження не доведено господарському суду за допомогою належних та допустимих доказів погодження укладення спірного правочину уповноваженим статутними документами ДП "Агросервіс" фірми "Житомирінвест" ВАТ органом.

Проте, із зазначеними висновками господарського суду погодитись не можна, оскільки, Договір про розірвання Договору купівлі-продажу не можна в даному випадку розглядати як окремий правочин, оскільки, як правомірно встановлено судом апеляційної інстанції, враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України , зобов'язання по Договору купівлі-продажу, на момент підписання Договору про розірвання, не припинилось в зв'язку з невиконанням з боку покупця свого зобов'язання щодо сплати грошової суми за прийняте ним нерухоме майно.

В даному випадку, в такий спосіб, а саме підписанням Договору про розірвання Договору купівлі-продажу, сторони Договору купівлі-продажу дійшли двосторонньої згоди на припинення своїх цивільних прав та обов'язків по даному договору, зобов'язання за яким, як було встановлено судом другої інстанції, в повному обсязі не були виконані, що в свою чергу передбачає можливість повернення всього у попередній стан.

Чинне цивільне законодавство не містить заборон щодо припинення цивільних прав та обов'язків по невиконаному зобов'язанню у такий спосіб.

Договір про розірвання Договору купівлі-продажу фактично спрямований на взаємне припинення прав та обов'язків між сторонами Договору купівлі-продажу, який, як встановлено судом апеляційної інстанції, був укладений за двохсторонньою згодою сторін, в особі тих самих фізичних осіб (ВАТ фірма "Житомирінвест" в особі керуючого санацією ОСОБА_9, ДП "Агросервіс" ВАТ фірма "Житомирінвест" в особі директора Черниша В.М.), що уклали Договір купівлі-продажу та за своєю правовою природою є відмовою від правочину.

Відповідно до вимог ч.ч. 2,3 ст. 214 ЦК України особи, які вчинили дво-або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Щодо висновків суду першої інстанції, що Договір про розірвання Договору купівлі-продажу укладений із заінтересованою особою відносно боржника, оскільки, його укладено між Дочірнім підприємством "Агросервіс" фірми "Житомирінвест" ВАТ, правонаступником якого є банкрут у цій справі (Покупець за Договором розірвання) та його засновником - фірмою "Житомирінвест" Відкрите акціонерне товариство (Продавець за Договором про розірвання),суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що згідно вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки.

Встановлення судом факту укладання договору заінтересованою особою стосовно боржника, виходячи із вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",має відношення до спеціальних підстав для визнання угод боржника недійсними, визначених ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство.

В даному випадку, суд другої інстанції правомірно встановив, що норми, що регулюють спеціальні підстави згідно Закону про банкрутство для визнання Договору про розірвання Договору купівлі-продажу застосуванню не підлягають, тому доводи заявника про укладення договору про розірвання договору купівлі продажу із заінтересованою особою відносно боржника не можуть бути прийняті до уваги.

Доводи касаційної скарги правомірності висновку суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсним договору від 30.01.2007 про розірвання договору купівлі продажу не спростовують.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що правові підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції від 05.07.2016 у справі № Б8/087-11 відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ліквідатора Дочірнього підприємства "АГРОСЕРВІС" товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.В Маш" арбітражного керуючого Патерилова В.В. залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 у справі №Б8/087-11 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді В.Я. Погребняк

В.Ю. Поліщук